.RU

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня




НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ


ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО


СПІВАК Віктор Миколайович


УДК 321.011.7

ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ВИМІРИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ


Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ


дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора політичних наук

Київ – 2011


Дисертацією є монографія.
Робота виконана у відділі правових проблем політології Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

^ Науковий консультант











доктор політичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України,
Заслужений діяч науки і техніки України

^ Кресіна Ірина Олексіївна

,
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,
завідувач відділу правових проблем політології.







^ Офіційні опоненти:













доктор філософських наук, професор

^ Рудич Фелікс Михайлович,


Інститут політичних і етнонаціональних досліджень
ім. І. Ф. Кураса НАН України, завідувач відділу
теоретичних та прикладних проблем політології;







доктор політичних наук, доцент

^ Алєксєєнко Ірина Вікторівна,


Бердянський державний педагогічний університет,
декан соціально-гуманітарного факультету,
завідувач кафедри політології та правознавства;







доктор політичних наук, професор

^ Соснін Олександр Васильович,


Національна академія державного управління
при Президентові України,
професор кафедри управління суспільним розвитком.

Захист відбудеться « 3 » червня 2011 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України (м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).
Автореферат розіслано « 29 » квітня 2011 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат політичних наук

М. Д. Ходаківський


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження.

Серед усіх соціокультурних процесів, які відбуваються у сучасному світі, найважливіше місце посідає феномен глобалізації. З ним пов’язуються фундаментальні зміни і трансформації в економічній, політичній, соціальній та інших сферах життя. Не маючи єдиного розуміння сутності глобалізації, науковці тлумачать її і як соціальний процес, і як стан суспільства, і як систему взаємовідносин або чергову стадію соці­ально-політичного розвитку, а то й як міф. При цьому головними вимірами глобалізації здебільшого визначаються екологічний, культурний, комуніка­ційний, економічний, політичний.
Широкі соціальні, політичні, економічні, культурні дискурси з питань гене­зи цього явища та його концептуалізації, динаміки, соціально-економічних наслідків, значення для державної влади, вектора цивілізаційного розвитку тощо уможливили вирізнення трьох великих теоретичних шкіл: гіперглоба­лістів, скептиків, трансформаціоністів. Серед відомих парадигм, які визна­чають подальший розвиток людства, поступово сформувалися: «межа зростан­ня» (А. Печчеї), «сталий розвиток» (Л. Браун), «універсальний еволюціонізм» (Н. Мойсеєв), «мітоз біосфер» (М. Нельсон), «контрольований глобальний розвиток» (Д. Гвішиані), «світ-системний аналіз» (І. Валерстайн). У процесі наукових досліджень глобалізації сформувалися економічний, геополітичний, соціологічний, екологічний, політологічний, культурологічний, цивілізаційний підходи. Водночас це не вирішило проблеми умовного поділу світу на глоба­лістів і антиглобалістів. Різні підходи до розуміння даної проблематики не роблять процес глобалізації простішим чи гармонійнішим. Навпаки, питання сутності глобалізації, її характеру і значення, з наукової точки зору, є настіль­ки неоднозначними, що окремі дослідники відзначають навіть існування багатьох чи декількох «глобалізацій», які приховуються за одним поняттям, дедалі частіше залишаючи поза увагою сутність цього феномена.
Особливо актуалізується питання щодо політико-правових та соціокуль­турних вимірів глобалізації для постсоціалістичних держав, у тому числі України. Кардинальні трансформаційні процеси в політичній та економічній системах та формування громадянського суспільства, з одного боку, і гло­бальні трансформаційні перетворення - з іншого значно ускладнюють процес формування як внутрішніх, так і зовнішньополітичних векторів руху держави.
Процес глобалізації впливає і змінює всі інститути і сфери діяльності людини, до того ж такі зміни відбуваються несинхронно. Він характеризується не лише ознаками універсалізації і фрагментації суспільних відносин, а й роз­витком протилежних тенденцій однополярності й багатополярності, зіткнень і примирень, інтеграції і дезінтеграції, суверенізації і десуверенізації тощо. Глобалізація перебуває нині на початковому етапі переходу від неолібе­рального типу (лінійна глобалізація) до нового, вищого за своїм потенціалом типу розвитку, синергетичного (нелінійна глобалізація). Становлення глобаль­ного нелінійного світу ґрунтується не лише на процесах організації «зверху», а й самоорганізації «знизу». Це потребує зміни підходів у дослідженні глобаль­них процесів. В умовах розвитку нелінійної глобалізації лише системно-синергетичний підхід у дослідженні складних глобалізаційних процесів може розкрити їх сутність, зберегти різноманітність, чіткіше виокремити переваги і скористатися можливостями глобалізації. Насамперед це сприятиме усвідом­ленню того, що глобальним є не лише світ, а й людина.
Актуальність обраної теми, окрім суто науково-теоретичного аспекта, обумовлена й політико-практичною проблематикою.
Політика дедалі більше набуває цінності в сенсі глобальності й стає вимі­ром не лише сучасного, а й майбутнього. Відкривається новий, заснований на інших пріоритетах етап її розвитку. В центрі уваги світобачення постійно перебувають політичні проблеми, пов’язані з усталеними уявленнями про національну державність і суверенітет, громадянське суспільство, представ­ництво інтересів і демократичні процедури. Посилення актуальності політич­ного ефекту в умовах цілісності світу дає підстави говорити про необхідність фундаментальних досліджень політологічного напряму як найбільш плюралі­стичного і здатного до комплексного відтворення картини політичної системи майбутнього світоустрою.
У глобальному діалозі цивілізацій політичне партнерство ускладнене соціо­культурною проблематикою. Тому потреба виокремлення політико-правового і соціокультурного вимірів глобалізації зумовлена необхідністю вироблення основи для утвердження реальної політичної стабільності в умовах глобального багатополярного світу, ефективної протидії глобальним викликам і загрозам, формування цінностей майбутньої цивілізації.
Питанням сутності сучасних глобальних трансформацій присвячені праці І. Алєксєєнко, Є. Андроса, Т. Андрущенко, Г. Аніліоніса, А. Арсеєнка, В. Беренса, В. Буянова, С. Вовканича, І. Воронова, Д. Гелда, Д. Голдблатта, Б. Дікона, В. Журавльова, Н. Зотової, В. Іноземцева, І. Кресіної, М. Косола­пова, В. Кувалдіна, С. Леша, Е. МакГрю, Д. Медоуза, В. Михайлова, Д. Мусі­єнка, О. Неклесси, Дж. Перратона, А. Печчеї, Й. Рендерса, Р. Робертсона, Дж. Сороса, Дж. Стігліца, В. Толстих, С. Удовика, М. Фезерстоуна, О. Чума­кова, Ю. Яковця та ін. У дослідженнях зарубіжних та вітчизняних науковців глобалізація переважно розглядається як цілісне явище соціальної еволюції.
Осмислення тенденцій регіоналізації як зворотнього процесу глобалізації, особливостей трансформаційного розвитку націй-держав та збереження їх ролі на світовій арені при змінності інститутів, ролі культури та цивілізаційного поділу сучасного світу дістало відображення у працях вітчизняних та зару­біжних дослідників і є найбільш перспективним у сенсі їх подальшої розробки. Їх розвивають О. Антонюк, В. Бабкін, У. Бек, О. Білорус, В. Геєць, Г. Дашутін, Гж. Колодко, Е. Кочетов, С. Кримський, В. Кувалдін, М. Михаль­ченко, С. Павленко, В. Смолянюк, С. Хантінгтон, В. Шейко, М. Шепєлєв та ін.
Наукову позицію щодо глобалізації як ініційованого і керованого Заходом процесу, що ставить людство перед якісно новими, справді глобальними проблемами, в тій чи іншій площині опрацьовують А. Адамишин, Е. Азорянц, Ж. Атталі, Є. Бажанов, З. Бжезинський, А. Вебер, М. Грек, М. Делягін, О. Єр­молаєв, А. Зінов’єв, М. Лебедєва, Г.-П. Мартін, О. Панарін, С. Рудаков, А. Ут­кін, М. Чешков, Х. Шуман та ін.
Теоретичні розробки щодо композиції, взаємодії і трансформації цивіліза­ційних систем, регіонального аналізу цивілізаційної структури сучасного світу, особливостей розвитку традиційних цивілізацій представлені вітчиз­няними вченими М. Головатим, Л. Губерським, В. Копійкою, Ю. Павленком, Ю. Пахомовим, О. Плотніковим, С. Сіденко, О. Шевчуком та ін.
Українські вчені здійснюють дослідження глобальних проблем у межах напрямів, що склалися у вітчизняній політичній думці. Так, економічна проб­лематика трансформаційного розвитку ґрунтовно опрацьована І. Вітром, Д. Лук’яненком, В. Новицьким, М. Павловським, В. Сіденком, О. Сараною, О. Швиданенком та ін. Чимало науковців логічно пов’язують зазначену тематику з етапом переходу до сталого розвитку, місцем і роллю в цьому процесі України. Серед них В. Вовк, Б. Гаврилишин, К. Дергачова, М. Згу­ровський, О. Картунов, О. Кіндратець, С. Ніколаєнко, В. Трегубчук.
В умовах глобальних трансформацій залишається актуальною і набуває нового звучання проблема становлення громадянського суспільства в Україні, осмислення особливостей його формування, тенденцій та перспектив розвит­ку. Серед вітчизняних дослідників, які останнім часом активно досліджують дану проблематику, О. Бабкіна, М. Баймуратов, Р. Балабан, В. Бебик, В. Без­родна, В. Вовк, Л. Гаєвська, Ю. Ганжуров, В. Горбатенко, Л. Горенко-Бара­нівська, О. Долженков, В. Котигоренко, Л. Лойко, І. Оніщенко, Ф. Рудич, О. Соснін, Л. Токар, В. Халамендик, Р. Черноног, Ю. Якименко та ін.
Проблемні аспекти юридичної науки щодо ролі права та шляхів вироблення правової політики, яка в умовах глобалізації мала б реалізовуватися одна­ковими засобами, базуватися на єдиних пріоритетах, досліджують І. Білас, Ю. Волошин, О. Гріненко, О. Кресін, Н. Крестовська, В. Муравйов, М. Савчин, О. Скрипнюк, І. Сліденко, О. Толкачова, С. Шевчук, Ю. Шемшученко та ін.
Отже, незважаючи на певний інтерес дослідників до означеної наукової проблеми, рівень її теоретичного осмислення слід визнати недостатнім. У вітчизняній політичній науці поки що бракує комплексних наукових дослі­джень політико-правового та соціокультурного вимірів глобалізації. Усе це і зумовило актуальність, мету, завдання, предмет, об’єкт дисерта­ційного дослідження, його логіку і структуру.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана в рамках науково-дослідних тем відділу правових проблем політо­логії Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Політико-правові проблеми адміністративно-територіальної реформи в Україні» (РК 0106 U 012122), «Правові засади державної етнонаціональної політики в Україні» (РК 0108 U 0103354) і завершена в повному обсязі. Тема дисерта­ційного дослідження затверджена Вченою радою Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України 9 лютого 2010 р. (протокол № 3).

^ Мета і завдання дослідження.

Метою дисертаційного дослідження є системний аналіз змісту та значення політико-правового і соціокультурного вимірів глобалізації.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі

завдання:


– систематизувати сучасні наукові підходи до дослідження феномена глобалізації у зарубіжній та вітчизняній політико-правовій думці;
– визначити зміст понять «глобалізація», «глобалізм», «універсалізм» тощо у системі категоріальних складових політичної глобалізації;
– дослідити сутність і визначити евристичний потенціал політико-право­вого та соціокультурного вимірів глобалізації;
– здійснити аналіз впливу глобалізаційних процесів на політико-правову сферу, зміну параметрів державного суверенітету, роль права і держави у регулюванні суспільних відносин;
– дослідити процес трансформації соціальних інститутів у системі глоба­лізаційних процесів;
– концептуалізувати зміни і трансформації базових суспільно-політичних цінностей на етапі становлення цілісної світосистеми;
Об’єктом дослідження є глобалізація як загальносвітовий процес транс­формації політичних та соціокультурних інститутів.
Предметом дослідження є політико-правовий та соціокультурний виміри глобалізації.

^ Методи дослідження.

Методологічну основу дослідження становить система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціальних політо­логічних методів. Діалектичний метод дав змогу розкрити єдність і супереч­ливість процесу глобалізації як об’єктивного процесу розвитку людства. Застосування системно-синергетичного підходу уможливило виявлення взає­мозв’язку та взаємозалежності різноманітних вимірів глобалізації, дало змогу дійти висновку про те, що недооцінка окремих із них призводить до посилення існуючих та виникнення нових глобальних викликів, що дослідження політич­них інститутів і процесів виявляє нелінійні, суперечливі, взаємовиключні тенденції і закономірності їх розвитку, нові парадигми їх осмислення. Аксіо­логічний підхід уможливив формулювання нової концептуальної позиції: у співвідношенні глобального і локального, універсалізації і фрагментації рух­ливий баланс виявляє потужний потенціал неекономічної, постматеріальної складової – гуманітарної, соціокультурної. Структурно-функціональний метод дослідження дав змогу розглянути глобалізацію як складний феномен, визначити глобальні впливи на політичні системи, основою яких є держави, виявити трансформацію функцій держав в умовах глобального світу.
У роботі використовуються також елементи кількісного та якісного аналізу, інтерпретаційного та біхевіористського підходів. Для забезпечення об’єктивної оцінки політичних процесів в умовах глобалізації застосовувався логіко-конструктивний аналіз різних матеріалів і джерел, індуктивний і дедуктивний методи. Це забезпечило комплексний підхід до дослідження феномена глобалізації, виявлення динаміки глобальних змін, осмислення культурно-цивілізаційних процесів. Визначити значення соціокультурного виміру глобалізації дав можливість метод інтернет-опитування населення, компаративний аналіз – порівняти різні підходи і парадигми наукових шкіл щодо перспектив взаємозалежного світу, визначити тенденції розвитку політичних інститутів та процесів.
Робота ґрунтується на критично-конструктивному аналізі, що передбачає об’єктивність та історизм, органічну єдність теорії і практики, поєднання критичного і раціонального, універсального і фрагментарного підходів. Комп­лексне застосування системного, логічного, історичного та інституціонального методів дало змогу розглянути як лінійні, так і нелінійні явища та процеси глобальності. Важливим засобом наукової аргументації стала соціологічна інформація провідних соціологічних служб України.

^ Наукова новизна одержаних результатів

полягає в тому,

що дана дисертація є першим у вітчизняній політичній науці системним дослідженням, у якому концептуалізовано політико-правовий та соціокультурний виміри гло­балізації у контексті цивілізаційного розвитку.
У межах здійсненого дослідження сформульовано низку теоретичних положень і висновків, зокрема:
вперше:
– систематизовано концептуальні наукові підходи вітчизняних учених до дослідження глобалізаційних процесів, які не лише сформувалися і розви­ваються у форматі традиційних світових шкіл і парадигм, а й здатні впливати на процеси формування глобальної суспільної свідомості, культури, на здійс­нення внутрішньої і зовнішньої політики України в умовах становлення цілісної світосистеми; формують системний, комплексний підхід до сприйнят­тя глобальних проблем і розглядають їх в процесі глобальних трансформацій; визначають пріоритетність вирішення антропогенних проблем, інтелектуа­лізації розвитку;
– обґрунтовано визначення змісту глобалізації як процесу зближення полі­тичних систем країн цілісного світу, утворення і трансформації політичних і соціокультурних інститутів, формування політики, вироблення спільних стан­дартів і підходів до вирішення загальноцивілізаційних проблем;
– розкрито ціннісний, евристичний потенціал дослідження політико-право­вого та соціокультурного вимірів глобалізації, нематеріальної складової розвитку людства; доведено, що недооцінка чи нехтування ними призвели до кризового стану як у теоретичній цивілізаційній парадигмі, так і в практичній політиці держав, інститутів громадянського суспільства;
– обґрунтовано пріоритетне значення системно-синергетичного методу в аналізі трансформаційних процесів багатовимірної глобалізації. Доведено, що саме цей метод, на відміну від лінійно-прогресистського, дає змогу осмислити сутність глобалізації, її базові цінності, дослідити глобальні трансформації як складноеволюційні, відкриті, нелінійні процеси взаємодії різних народів і країн, сформувати системне бачення цих процесів, врахувати роль біфурка­ційного стану, різноманітні флуктуації і суперечності у розвитку цивілізації; розкрито адекватність системно-синергетичного методу дослідження перехід­ному від неоліберального (лінійного) до більш високого, синергетичного (нелінійного) типу глобалізації у контексті досліджень її соціокультурного виміру;
– доведено визначальну роль політичного інституту держави в умовах гло­бальних трансформацій, яка генерує та забезпечує утвердження принципів моральності, гуманізму, соціальної справедливості в суспільному житті, гаран­тує дотримання прав людини і громадянина;
– обґрунтовано динамізм інституту прав людини, який в умовах глобаль­них трансформаційних процесів залишається інструментом їх гуманітарного виміру; виступає показником зрілості й цивілізованості суспільства і держави; найважливішою характеристикою умов життєдіяльності, які мають забезпе­чити свободу, справедливість, гідність, ідентичність громадянина і нації; об’єднати країни і народи;
удосконалено:
– теоретичний концепт полілогу культур, зокрема положення про те, що осмислення характерних для сучасного етапу глобалізації тенденцій (інтегра­ції-диференціації) зумовлює виявлення у культурі потужного потенціалу світового розвитку, реалізація якого можлива за умови формування культурної політики, що базується на принципах відкритості, толерантності й діалогу, міжкультурної компетенції і комунікації, нової раціональності. Оскільки за нелінійної взаємодії різних культур складна мережева інформаційно-комуні­каційна структура людства базується не лише на діалозі, то перспек­тивною є модель полілогу культур. Полілог як форма взаємодії множинності культур (сучасного, минулого і майбутнього) є не стільки сучасним станом, скільки парадигмальною перспективою, яка подолала часткову обмеженість діалогічної стратегії і потребує включення до «порядку денного» урядів і міжнародних організацій;
– концепцію глобалізації як закономірного, об’єктивного процесу, який обмежений часом і простором, проходить нині чергову стадію розвитку, що охоплює всі сфери багатовимірного суспільно-політичного життя. Доведено, що постглобалізаційний період може настати за умови ідеологічного, соціо­культурного, морально-етичного, ментального балансу цілісного людства;
– доктринальне положення про те, що національний суверенітет був і зали­шається важливою юридичною і політичною категорією, характеристикою сучасних держав у глобалізованому світі. У процесі розвитку глобалізації сувере­нітет держав не «розмивається», а набуває нового змісту. Держави залиша­ються основними суб’єктами міжнародних відносин, хоча «голос» кожної з них у глобальному просторі залежить від стану економіки національної держави, її політичної і правової систем та інших чинників. Показано, що найбільш перспективною моделлю глобального управління є та, яка базується на участі суверенних держав;
отримали подальший розвиток:
– розуміння сутності глобальних процесів в аспекті трансформаціо­ністського підходу, за якого глобалізація постає важливою рушійною силою соціальних, політичних та економічних змін, що детермінують нові смисло­життєві форми суспільного розвитку;
– теоретико-методологічні позиції щодо необхідності таких досліджень глобалізаційних процесів, які не допускають переоцінки одних (економічних, інформаційних, техногенних) сфер трансформаційного розвитку і недооцінки інших (соціокультурних, цивілізаційних, моральних, правових);
– висновки щодо переосмислення поняття «універсалізм». Показано, що тенденціям сучасного етапу глобалізації відповідає новий універсалізм, який не передбачає повного підкорення окремого й особливого загальному і цілому, а характеризується багатогранністю соціокультурних феноменів та політико-правових процесів;
– теоретичні положення щодо демократії як соціально-практичної основи людського виміру глобалізації в широкому діапазоні – від приватного життя індивіда до плюралізму культур і політичних систем; як процесу перманент­ного саморозвитку і відновлення (демократизації демократії); як гуманістич­ного способу розв’язання найскладніших проблем, породжених глобаліза­цією, – від масштабних економічних, екологічних, політичних до приватних.

^ Практичне значення одержаних результатів

визначається їх актуаль­ністю, новизною і висновками – загальнотеоретичними і практичними. Теоретична цінність положень дисертації полягає не тільки в їх узагальню­ючому, а й дискусійно-постановочному характері. Дослідження розширює і поглиблює наукові уявлення про ґенезу і сутність глобалізації, особливості трансформацій політичних інститутів. Основні положення і висновки роботи можуть бути використані у науково-дослідній роботі при аналізі сучасних проблем глобального розвитку; у навчальному процесі – при підго­товці лекцій, підручників, посібників з політології, соціології, теорії держави і права, міжнародного права, глобалістики; у практичній діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, зокрема при вирішенні проблем екологічного характеру, соціального захисту населення тощо.

^ Апробація результатів дисертації.

Дисертація виконана й рекомендована до захисту у відділі правових проблем політології Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Основні положення, висновки і пропо­зиції дисертанта були представлені на науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної, правової держави» (10 квітня 2009 р., м. Одеса, тези опубліко­вано); науковій конференції «Компаративістські читання» та ІV міжнародному науковому семінарі «Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку» (8-11 квітня 2009 р., м. Київ, тези опубліковано); міжнародній науковій конференції «П’яті юридичні читання» (23–24 квітня 2009 р., м. Київ, тези опубліковано); всеукраїнській науково-практичній конференції «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні» (24 квітня 2009 р., м. Запоріжжя); V міжнародній науково-практичній конференції «Психологічні технології в екстремальних видах діяльності» (28–29 травня 2009 р., м. Донецьк, тези опубліковано); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Психологічні аспекти національної безпеки» (22–23 вересня 2009 р., м. Львів, тези опубліковано); щорічних всеукраїнських громадських слуханнях «Політико-правове забезпечення державної служби та служби в органах місцевого самоврядування» (24–25 вересня 2009 р., м. Одеса, тези опубліковано); п’ятих Курасівських читаннях «Політичний простір України: регіональні виміри» (6 жовтня 2009 р., м. Київ); всеукраїнській науково-прак­тичній конференції «Проблеми запобігання правопорушенням у молодіжному середовищі» (29 жовтня 2009 р., м. Херсон, тези опубліковано); науково-практичній конференції «Актуальні питання управління органами внутрішніх справ у сучасних умовах» (30 жовтня 2009 р., м. Київ, тези опубліковано); міжнародній науково-практичній конференції «Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов» (4 грудня 2009 р., м. Київ, тези опубліковано); міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції та перспективи розвитку європейського права: досвід для України» (9–16 січня 2010 р., м. Шамборі та Шамоні (Франція), тези опубліковано); ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право в умовах глобалізації: реалії і перспективи» (16–17 квітня 2010 р., м. Сімферополь, тези опубліковано); міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародне співробітництво ОВС у боротьбі з транснаціональною злочинністю» (24 березня 2010 р., м. Київ, тези опубліко­вано); ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної, правової держави» (23 квітня 2010 р., м. Одеса, тези опубліковано); ІІ міжнародному науковому симпозіумі «Дні порівняльного правознавства» (V міжнародний науковий семінар «Порівняльне правознав­ство: сучасний стан і перспективи розвитку», ІV міжнародній науковій сесії «Академія порівняльного правознавства», ІІ науковій конференції «Компара­тивістські читання» (22–25 квітня 2010 р., Івано-Франківськ – Яремче, тези опубліковано); міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання запобігання і протидії торгівлі людьми» (30 квітня 2010 р., м. Київ, тези опубліковано); всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Проблеми розвитку сучасного суспільства: економіка, соціологія, філософія» (20–21 травня 2010 р., м. Дніпропетровськ, тези опубліковано); всеукраїнській науково-практичній конференції «Культура і суспільство ХХІ століття: духов­ні, культурологічні, соціальні виміри» (27-28 травня 2010 р., м. Київ); щоріч­них Рішельєвських академічних читаннях «Модернізація державного управ­ління, державної служби і кадрової політики» (15-17 вересня 2010 р., м. Одеса, тези опубліковано); третьому Конгресі політологів України «Політична систе­ма України» (26 листопада 2010 р., м. Київ, тези опубліковано); науково-теоретичній конференції «Діалог культур: пріоритети сучасного розвитку України» (20 грудня 2010 р., м. Київ).

Публікації.

Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної робо­ти викладені в 51 науковій праці: одній індивідуальній монографії, 50 науко­вих статтях, 25 з яких опубліковані у фахових наукових виданнях з політичних наук, 5 – з юридичних наук, перелік яких затверджено ВАК України, та 20 те­зах виступів на науково-практичних конференціях.

^ Структура та обсяг дисертації.

Специфіка проблем, що стали об’єктом дисертаційного дослідження, зумовили її логіку та структуру. Робота склада­ється із вступу, п’яти розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (820 найменувань). Загальний обсяг – 416 сторінок, із них основний текст – 361 сторінка, список використаних джерел – 55 сторінок.
2010-07-19 18:44 Читать похожую статью
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © Помощь студентам
    Образовательные документы для студентов.