.RU

97.Спогади воєначальника Другої світової війни - 1.Історія та історична наука. Предмет вивчення історії


97.Спогади воєначальника Другої світової війни


Не дивлячись на досить великий потік різної літератури, найбільшу цінність, на мій погляд, являють собою свідчення осіб з найближчого оточення Гітлера – щоденники, спогади, мемуари керівників Рейху, генералів, особистих ад’ютантів, перекладачів, офіцерів охорони, секретарш та ін. У цих книгах можна знайти не тільки всім відомі історичні факти з життя Гітлера і нацистського керівництва, а й виняткові подробиці особистого побуту фюрера і його свити, цікаві характеристики, спостереження, враження.
Саме до таких належать мемуари генерал-полковника Гейнца Гудеріана – командуючого бронетанковими військами, що в липні 1944 – березні 1945 років займав піст начальника Генерального штабу сухопутних сил Німеччини. Книга складається з передмови і 14-ти глав.
Джерело містить докладні дані про військові операції і керівництво сухопутними силами в роки Другої світової війни, військові кампанії, аналіз розвитку бронетанкових військ. Крім того – характеристики державних діячів Третього Рейху, оточення Гітлера, діяльність Генерального штабу, складені автором на основі його особистого бачення.
Загалом «Спогади» представляють собою неповторний документ епохи, що розповідає про драматичні події європейської та глобальної історії в період 1939-1945 років.
Дане джерело цікаве передусім детальним описом подій Другої Світової війни та описами відомих постатей, а вже потім – самою особою Гудеріана, хоча вона також вельми колоритна.
Не зважаючи на те, що книга досить правдиво висвітлює певні історичні події і дає багато цікавих подробиць, нарівні з гідним і нормальним ставленням деякі речі автор зображує вкрай суб’єктивно, хоча він і не заперечує це: «Тем большее значение приобретают личные воспоминания участников войны, даже если эти воспоминания касаются лишь отдельных эпизодов и носят преимущественно субъективный характер». Можна сказати, що він обіляє себе і Вермахт. З подачі автора читач починає дещо співчувати Німеччині, коли насправді співчувати нема чому і не варто. Але це не головне протиріччя – найбільш вражає те, що Гудеріан описує все так, ніби він один знав, як привести свою державу до перемоги, а йому всі заважали; коли все почало йти не так, як треба, і стався перелом у війні, лише він все розумів, все бачив куди котиться, і лише пояснити і зробити нічого не міг – то Гітлер заважав, то обставини несприятливі. Інакше кажучи, старий вояка справді не довоював, і останок життя після полону провів, намагаючись підкоригувати чи виправити пам'ять історії про себе. А можливо, він і не переслідував такої мети, справді пишучи те, що пам’ятав і вважав достовірним.

^ 98. С. Ковпак. «Від Путивля до Карпат».



99. Микита Хрущов. «Про культ особи та його наслідки».


Проаналізувавши роботу закритих зборів від 5.04.1956, можемо виділити три основних проблемних напрямки, що обговорювалися після основної доповіді:
· пропаганда рішень з’їзду та змінені навчальні програми;
· інформування студентського колективу про доповідь М.С. Хрущова;
· зіставлення життєвих реалій з новим ідеологічним напрямком.
Основні завдання, поставлені перед робітниками кафедри з перегляду робочих планів, були сформульовані у дусі рішень ХХ з’їзду: «розвінчувати культ особи, з’ясовувати роль партії, народу».
Основні завдання, поставлені перед робітниками кафедри з перегляду робочих планів, були сформульовані у дусі рішень ХХ з’їзду: «розвінчувати культ особи, з’ясовувати роль партії, народу».
Доволі часто, вже через місяць з моменту ознайомлення партійних громадян з тезами доповіді Хрущова, пошуки проявів культу особи приводили до нездорових ідей, доводячи таких шукачів до крайнощів. Так, зокрема, завідувач кафедри марксизму-ленінізму Д.Степанов під час урочистих зборів 8 березня сказав, що наказ директора інституту про відзначення кращих студенток, викладачок і співробітниць є проявом реанімації культу особи
Закриті збори парткому ПДПІ ще раз проілюстрували гнилість радянської ідеологічної машини, яка, щоб врятуватися, почала вибудовувати лінії захисту своєї партійності, віддавши статус вождя на поталу роздратованому населенню.

^ 100.Спогади П. Шелеста.

Петро Шелест ( 14 лютого 1908 р,Харківщині) Працював у партійному апараті, а липні 1963 рстав першим секретарем Центр комітету Компартії України. Своєю кар’єрою Шелест завдячував підтримці Микити Хрущова. Був одним із найбільш активних змовників, що усунули Хрущова від влади(пізніше шкодував про це). Долучився до репресій проти укр.руху, а 1968 р став одним з ініціаторів окупації Чехословаччини арміями країн-учасниць Варш. договору. Домагався надання Укр ек. самостійності, протистояв русифікації, захищав Олеся Гончара та Івана Дзюбу від звинувачень у націоналізмі, підтримував С.Й.
Відставлений за український націоналізм
У травні 1972 року Шелест за недостатню боротьбу з проявами націоналізму був усунутий з посади керівника Компартії України і переведений до Москви, а через рік відправлений на пенсію. Шелесту було заборонено повернутися до України, за ним велося стеження, він навіть був змушений закопати рукопис своїх спогадів на городі. Петро Шелест помер у Підмосков’ї 22 січня 1996 року.
ІЗ СПОГАДІВ- Секретар Суслов ЦК КПРС вів дискусіі з Шелестом стосовно укр.. та рос. Мови(шелест не заперечував існування як рос. Так і укр. Шкіл(яких було нажаль набагато менше). Обговорювалося й те, що молодь в Укр. Шанує Шевченка, та вважає його нац.. кумиром(казав Демічев). Потім Демічев з Сусловим почали свої претензіі виставляти стосовно того, що в Укр. Багато проявів націоналізму. (Шелест на це відповідав, що це звичайні сталінські ярлики). Брежнєв тоді пожартував «Та й взагалі українська мова - це ж... суржик російської мови..». В кінці Шелест зазначає, що це говорить людина, яка виросла та пів свого життя провела на Україні, керівник країни.

^ 101.В. Масол. «Втрачений шанс».

Віта́лій Андрі́йович Масо́л (*14 листопада 1928, Олишівка) — колишній прем'єр-міністр України (керував урядом: липень 1987 р. — жовтень1990 р., червень 1994 — березень 1995)
Від вересня 1972 р. В.Масол — перший заступник голови Держплану УРСР, з 16 січня 1979 р. — заступник голови РМ УРСР, голова Державного планового комітету УРСР.
10 липня 1987 р. В. Масол призначений головою РМ УРСР. Працював на цій посаді в складний період трансформації суспільно-політичного ладу, кризи й розвалу єдиного загальносоюзного народногосподарського комплексу. Проти Масола та його союзоцентристських поглядів активно виступало національно свідоме студенство, організувавши революцію на граніті. В результаті 23 жовтня 1990 р. ВР України прийняла відставку В.Масола.
Під час перших вільних виборів навесні 1990 р. обраний народним депутатом України.
Після відставки з посади голови РМ зосередився на парламентській роботі. Працював у комісії ВР України з питань планування, бюджету, фінансів та цін.
За представленням Президента України Л.Крав¬чука був удруге затверджений ВР України 16 червня 1994 р. на посаді прем'єр-міністра. Подав у відставку в березні 1995 р

102.Документи проголошення незалежності України (Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 р., Акт проголошення незалежності України 1991 р., Біловезькі угоди 8 грудня 1991 р.)


16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР прийняла акт конституційного значення — “Декларацію про державний суверенітет України”. Вона складається зі вступу та 10-ти розділів: самовизначення української нації; народовладдя; державна влада; громадянство Української РСР; територіальне верховенство; економічна самостійність; екологічна безпека; культурний розвиток; зовнішня і внутрішня безпека; міжнародні відносини.
   Студентам рекомендується ретельно ознайомитися з текстом цього документа.
   Логічним продовженням Декларації про державний суверенітет став закон “Про економічну самостійність Української РСР”, прийнятий 3 серпня 1990 р. Головними принципами економічної політики України було визнано: власність народу на її національне багатство та на національний дохід; різноманітність і рівноправність форм власності та їх державний захист; децентралізацію власності і роздержавлення економіки; повну господарську самостійність і свободу підприємництва всіх юридичних і фізичних осіб у рамках законів України; введення національної грошової одиниці; самостійність регулювання грошового обігу; національну митницю, захищеність внутрішнього ринку.
Акт проголошення незалежності України — документ, прийнятий позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року, яким проголошено незалежність України та створення самостійної української держави — України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки.

^ Біловезька угода

 — документ, підписаний 7—8 грудня 1991 року Президентом України Леонідом Кравчуком, Президентом Росії Борисом Єльциним та Головою Верховної Ради Республіки Білорусь Станіславом Шушкевичем у Біловезькій Пущі під Брестом (Білорусь), яким оголошено розпуск Союзу РСР і створення Співдружності Незалежних Держав. Зміст цього документа дає підставу зробити висновок, що у випадку його підписання усіма державами-членами СНД і зобов'язуючого виконання його основних положень, у Євроазіатському регіоні тихо і непомітно, шляхом укладення ряду угод, як радив Сергій Бабурін, відновилася б політико-військова структура, яка у більшій чи меншій мірі нагадувала б Радянський Союз. І якщо цього не сталося, то тільки тому, що до ініційованого Росією процесу реанімації єдиної союзної держави не приєдналася Україна. А без України відновлення Російської імперії на пострадянському просторі (ця думка стала вже аксіомою) неможливе. У преамбулі Декларації підкреслювалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах».
Одним з головних положень Декларації було положення про громадянство. Проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять». Громадяни всіх національностей становлять народ України.
Декларація проголошувала економічну самостійність України. У документі підкреслювалося намір створити банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, а при необхідності ввести власну грошову одиницю.
Декларація визнавала самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.
Україна проголошувала свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не буде брати участі у військових блоках і зобов'язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.
Декларація проголошувала право України безпосередньо реалізувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами. 1 ... 9 10 11 12 13 14 15 16 17 2010-07-19 18:44 Читать похожую статью
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • Контрольная работа
  • © Помощь студентам
    Образовательные документы для студентов.